ПАРАФІЯ

ОПІКИ СВ. ЙОСИПА ОБРУЧНИКА У РАВІ-РУСЬКІЙ

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАїНІ

The Roman Catholic Church in Ukraine

WELCOME!

ВІТАЄМО НА НАШОМУ САЙТІ!

Спільнота Дому:

КОНТАКТИ

Адреса Дому:

Брати Францисканці
вул. Коновальця, 32/4
80316 м. РАВА-РУСЬКА
Жовківський р-н

Львівська обл.

Тел.: (+38-03252) 4-34-02

Як дістатись? Карта

На початок сторінки

РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ

На початок сторінки

РОЗКЛАД КАТЕХИЗАЦІЇ

На початок сторінки

ІСТОРІЯ ПАРАФІЇ

Рава-Руська, місто в Жовківському районі Львівщини, лежить на трасі Львів-Варшава. Митницею та кордоном мусить бути, бо так вирішила і історія, і сама природа: воно лежить на узбіччях Розточчя над річкою Ратою. Невелика промисловість: шпалопросочувальний і маслоробний завод, консервно-спирто-крохмальний комбінат; кахельно-керамічне виробництво. Історія міста сягає половини XV ст. Є вірогідність вважати засновником Рави белзко-мазовецького князя Владислава; саме з його іменем пов'язана найперша згадка про місто (1455). Пізніше до назви "Рава" почали додавати слово "Руська": на теренах Речі Посполитої вже існувало поселення - Рава (Мазовецька). Міста не слід було плутати. З кінця XVI століття Равою та околицями володіла родина Тшцінскіх, яка ревно дбала про католицьку віру своїх підданих. В кінці XVI ст. дякуючи їхнім зусиллям було утворено парафію в селі Річки, а у 1612 році перенесено її в Раву, спорудивши для цього дерев'яний костел. Парафія належала до Холмської дієцезії. Не без допомоги родини Тшцінскіх місто невдовзі отримало й магдебурзьке право. Перший дерев'яний храм у Раві Руській був розібраний у 1768 році, і на його місці в 1770-1775 роках з'явилася сучасна мурована святиня, фундаторами якої були Анджей і Катажина Жечицци, власники міста. Немалі заслуги у будові, а потім в оздобленні храму, мав тогочасний настоятель Антоній Вєжбовскі. Цей кам'яний однонавний барочний храм був за своєю архітектурою схожий на святині в Берездівцях, Лопатині та Буську. Дня 9 травня 1843 року консекрацію святині під титулом Опіки св. Йосипа здійснив Францішек де Пауля Піштек, архієпископ Львівський (більше 50-ти років раніше парафія була приєднана до цієї ж архідієцезії). Реконструкції храму відбувалися в 1895 та 1926 роках. Населення міста було строкатим: поляки, українці, велика єврейська громада, що оселилася тут ще в XVI столітті. З історичних джерел відомо, що євреї, як і в інших галицьких містах, оселилися в Раві навколо Ринкової площі. Перед Другою світовою війною мультикультурна Рава була досить значним залізничним вузлом. Тоді в місті проживало до 13 000 осіб, з яких 56% складали євреї. Та війна докорінним чином змінила етно-соціальний склад населення Рави - зараз про юдейську громаду нагадують антикварні поштові листівки та єврейське кладовище. Та і поляків залишилося небагато. У 1940-му році комуністична влада заарештувала равських ксьондзів (Юзефа Стоклосе, Базилєго Харчука, Анджея Молдоха і бр. Міхала Мархєвіча OFM). Що було з ними далі - невідомо. Мабуть всі були вбиті. Фашисти зайняли місто в перші дні війни червня 1941 року з СРСР. В той же сам день радянські солдати повбивали деяких братів францисканців: Дидака Носідляка OFM, Перегрина Шнерха OFM, Фердинанда Смолєня OFM і Міхала Гавендзкєго OFMConv. З кінця березня 1942 року окупанти показали своє справжнє обличчя: в місті почалися часті погроми. Пізніше того ж року місцевих євреїв почали масово вивозити до концентраційного табору в Белжці. Та й в самій Раві створили гетто - а ще табори для французьких, англійських та російських військовополонених. Війна минула, місто знову почало звикати до нормального ритму життя, тільки от з роками воно неначе зсихалося, зменшувалося: і на 2001 рік численність його населення складала всього близько 9 000 осіб. Провінція провінцією, спокій якої турбують хіба багатотонні фури, що прямують до кордону, та старі сиві ветерани з далекої Франції, що приїжджають поклонитися на могили своїх товаришів, які загинули в равському таборі в 1943-1944 роках. У 2002 році в місті проводилися роботи з реконструкції кладовища французьких військовополонених. Функції парафіального храму равська святиня виконувала до 4 липня 1946 року, коли виїхав до Польщі останній адміністратор парафії Якуб Віняж та більша частина парафіан, забравши деякі речі зі святині, у тому числі - відомий з XVII століття чудотворний образ Богоматері святого Розарію. Зараз він прикрашає головний вівтар у костелі в Любичі-Крулєвскім. А тим часом комуністична влада перетворила храм на склад продуктів, а в плебанії досі живе кілька сімей. Місцева римсько-католицька спільнота отримала назад свою святиню у 1989 році. 24 грудня храм освятив тогочасний апостольський адміністратор з Любачова, єпископ Мар'ян Яворський, майбутній Львівський архієпископ. Брати Менші з Провінції Матері Божої Ангельської повернулися до Рави і почали працювати в парафії з 25 вересня 1994 року. В костелі св. Архангела Михаїла 1916 рік Трасою на Варшаву в сторону кордону, в кінці міста, знаходиться барочний костел та монастир Братів Менших реформатського відгалуження під титулом св. Архангела Михаїла. Нещасний, не білений, втомлений костел та монастир оточений зусібіч яскравими рекламними щитами: кафе! гуртовня! готель! туалет! мийка!

Михайлівський реформатський монастир (Сучасний вигляд)

ЖИТТЯ ПАРАФІЇ

На початок сторінки

ФІЛІАЛЬНІ ПАРАФІЇ

На початок сторінки